Багато бід ми встигли наробити – атомне століття
Нам принесло нове невидане жахіття!
86-ий, квітень, радо ліс
весну стрічає,
Не чує, що навколо смерть блукає….
Не впоралась із атомом страшним людина
Помилка невиправна, ми безсильні….
І полум’ям здійнялось горе вище хмар!
Сосновий ліс на себе теж прийняв удар.
Його робота атмосферу очищати.
|
Не впорався з бідою той сосновий ліс
Іржею він рудою засвітивсь…
І тут допомогти були безсилі,
|
І не зуміли ліс дезактивувати,
В землі гріхи спішили поховати.
Та не сховаєш радіацію, вона пішла в ґрунтові води,
Так ми бездумно губимо природу.
Ми губимо себе, своїх нащадків, свою душу….
І перед лісом тим рудим я вибачитись мушу.
Немає коментарів:
Дописати коментар